Мета дисципліни: опанування студентами теоретичними і практичними знаннями про працю та соціально-трудові відносини у суспільстві, засвоєння сучасних категорій, понять, що характеризують працю, ознайомлення з механізмами управління працею, забезпечення ефективної зайнятості населення та прогресивного розвитку соціально-трудових відносин.

Предметом вивчення дисципліни: комплекс питань щодо формування трудового потенціалу, забезпечення його ефективного використання в економіці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях, побудови прогресивних взаємовідносин між учасниками трудового процесу.

Знання та вміння, що формуються під час вивчення дисципліни.
Після вивчення дисципліни студент повинен:

Знати:

• сутність людського потенціалу суспільства: формування, відтворення та використання;
• сутність людського капіталу;
• сутність праці і зайнятості населення, передумови ефективної зайнятості на національному і регіональних ринках праці;
• формування і регулювання соціально-трудових відносин на усіх рівнях управління;
• сутність соціального партнерства;
• теорію людського розвитку;
• умови якісного людського розвитку;
• економічні аспекти підвищення результативності трудової діяльності (чинники, умови, резерви, критерії);
• мотивацію і стимулювання ефективної трудової діяльності;
• колективно-договірне регулювання праці;
• кількісні аспекти та засоби управління трудовими процесами, а також виробництвом, якісним складом і чисельністю працівників і оплатою їхньої праці.

Уміти:

• аналізувати і розв’язувати теоретичні і практичні проблеми забезпечення ефективної зайнятості населення, відтворення, використання та розвитку людських продуктивних сил, формування стабільних та прогресивних соціально-трудових відносин;
• вирішувати прикладні питання організації та стимулювання праці;
• знаходити резерви підвищення продуктивності праці.

1. «Економіка праці та соціально-трудові відносини» як навчальна дисципліна.
2. Населення і трудовий потенціал суспільства.
3. Людський капітал як реалізований трудовий потенціал.
4. Ринок праці як соціально-економічне явище.
5. Зайнятість населення і безробіття.
6. Людина на ринку праці.
7. Система соціально-трудових відносин.
8. Соціальне партнерство: сутність та роль у функціонуванні ринкової економіки.
9. Регулювання соціально-трудових відносин методами соціального партнерства.
10. Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулювання й удосконалення соціально-трудових відносин.
11. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин.
12. Людський розвиток – мета і критерій соціально-економічного прогресу.
13. Організація праці.
14. Нормування праці.
15. Ефективність праці.
16. Мотивація праці.
17. Оплата праці як форма матеріальної мотивації праці.
18. Планування, аналіз, звітність, аудит і консалтинг у сфері праці.

Форма контролю: екзамен.